Заселення території села Степанки
Для того, щоб краще зрозуміти походження, особливості формування та трансформацію прізвищ жителів села Степанки, потрібно дослідити час виникнення та шляхи заселення даної території. Вперше населені пункти даної території згадуються у люстрації Черкаського староства 1631-1633 років. Саме тут вперше згадується хутір Хацько. Причому всі назви хуторів носять антропонімічне походження, тобто походять від імені власника. Це дає підстави стверджувати, що назва села Степанки за аналогією з іншими хуторами трансформувалася зі Степанків хутір – до Степанки (Нечаїв хутір – Нечаївка, Леськів хутір – Леськи, Хацьків хутір – Хацьки, Вергунів хутір – Вергуни і т. д.). Тому, на нашу думку, твердження про те, що тут проживали багато носіїв імені Степан і це стало причиною такої назви села, є хибним, адже в Ревізьких казках старостинських селян Черкаського повіту 1795 року з 433 жителів села імʼя Степан і похідні від нього зустрічаються до 10 разів (2% жителів села).
Вдруге Хацьки та Бузуків згадується в «Наказі отаманам і жителям сіл Хацьки і Голов’ятине не чинити шкоди в Бузокові – хуторі Печерського монастиря» Богдана Хмельницького від 5 грудня 1651 року. Проте село Степанки в цей час також не згадується. На «Загальній карті України» французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана 1648–1660 років ця територія взагалі не має населених пунктів.
Малоймовірно, що населений пункт виник тут в період Руїни, адже як відомо ця територія потрапила в епіцентр руйнівних походів 70-х років ХVII століття. Так, після невдалого походу турки і татари жорстоко пограбували Правобережну Україну, фактично опустошивши її. Найбільше постраждала територія від Києва до Чигирина. Чигирин, Черкаси, Мошни, Канів, Драбівка, Жаботин, Ржищів і навколишні села були спалені та спустошені, а хто врятувався перебралися на Лівобережжя. Щоб позбавити турецьку армію підтримки та продовольства, лівобережний гетьман Іван Самойлович знищив велику кількість сіл на Правобережжі та перегнав їх населення на лівий берег („Великий згін”): „року 1679: А по отходи оных гетман Самуилович послал сина своего Семена, до которого ся немало войска ступило козацкого и московского.
