СТЕПАНКІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА
І-Ш СТУПЕНІВ
ЧЕРКАСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Я К Б Е Р Е Г Т И К Н И Г У
ЛЯЛЬКОВА ВИСТАВА
Заєць.
Все ми в книзі знайдемо,
Кращої не знаємо,
Доброї і вірної подруги малят !
Книгу зрозумілу.
Чесну, добру, сміливу,
І дівчатка, й хлопчики – хочуть всі
читать !
Заєць. Ой, що це? Хто це? Краще я заховаюся, а то в мене навіть зуби стукають і тремтить хвостик.
(Ховається за кущ)
Книга. Не бійся, зайчику ! Я – книга, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм сторінкам і палітурка поламана! Сил зовсім не має. Навіть ходити сама не можу. Допоможи, зайчику, допоможи.
(Плаче).
Заєць (вибігає з-за куща). Бідненька ти, бідненька! Хто ж тебе так покалічив! Можливо, ти з лисицею зустрічалась, чи в лапи вовкові потрапила? Чи злий Бармалей тебе пошматував? Ми ж раніше з тобою зустрічались. Ти була така гарна, то всім дітям дарувала радість.
Книга. Так. я тепер на себе не схожа. Це хлопчисько, Замазуренко Петя, так мене мучив: обливав гарячим супом, сторінки мої загинав і чорнилом заляпував. Я ледве від нього втекла… І сил в мене йти далі не має, та й куди йти – не знаю.
Заєць. Не сумуй, книжечко! Ми зараз що небудь придумаємо. А ось і пташка летить. Вона всюди літає, все бачить, все знає. Можливо, вона нам порадить, що робити.
(Кличе ластівку).
Ластівка. Це ви мене кликали? Що з вами сталося?
Заєць. Ось книга попала в біду. Від злого нечупари Замазуренка ледве втекла, її треба допомогти. А як – не знаю!
Ластівка. Бідна ти, книжечко! Розтріпав тебе хлопчисько. Треба віднести її до лікаря, в книжкову лікарню. Лікар її пожаліє. І поклеїть, і обріже, і зшиє, і одягне в палітурку.
Заєць. Правильно! Як це я зразу не здогадався. Адже в кожній школі і в кожній бібліотеці працює така лікарня. Там читачі-активісти завжди на варті: відвернуть від книги будь-яку біду. Ідем, люба книжечко, спирайся на мене.
(Ідуть до лікаря. Він сидить перед будинком, на якому написано „Книжкова лікарня”).
Айболить.
Друже мій хороший,
Просимо ласкаво!
Тут для вас відкрита
Книжчина лікарня.
Ідіть безпечно,
Книжки-каліки
В бібліотечні
Зали великі!
Книжки-заброди,
Брудні книжки ,
Зшиють з паперу
Вам сорочки.
Із коленкору
куртки сплетуть.
Поправлять скоро
І паспорт дадуть.
Я сам – головлікар,
Дам вам клею, ліків
І зшию рани.
Навчайтесь гарно
Книги лікувати.
Для того й лікарня
В бібліокімнаті.
Заєць. Здрастуйте, лікарю Айболить. Я привів до вас цю бідну книжечку. Вилікуйте її, будь ласка!
Айболить. Обов’язково. Шановна книго, присядьте ось сюди. Що сталось ? Де болить ?
Книга. Скрізь болить.
Айболить. Підніміть ваш листочок. Так, так. Ой, що це за брудні плями у вас на сторінках?
Книга.
Ой, лікарю, мені соромно перед класом.
Хазяїн мій обгортку вирвав з м’ясом!
Та що обгортка! Обірвав листки.
(Виходять, звучить музика. З’являється лікар і книга).
Лікар. Ось так ви виглядаєте значно краще.
Книга. Так, я дуже добре почуваюсь. Ой, знову цей гидкий хлопчисько. Він, мабуть, мене шукає.
Замазуренко. А ось ти де! Але ж ти змінилась. А тепер підемо додому. Мені без тебе сумно!
Лікар. Я не дозволю їй жити у тебе! Вона може захворіти!
Книга. Я нізащо до тебе не повернусь. Ти мене ображав, не беріг зовсім, і до цього часу не знаєш правил бережливого відношення до книги.
Замазуренко. Але мені дуже погано і сумно без тебе. Я обіцяю тобі і лікарю, і всім дітям, які знаходяться в залі, що буду берегти книги і гарно до них ставитись. І взагалі, перестану бути поганим.
Книга. Мені жаль його. І все-таки повернусь до нього. Але ти не повинен кривдити мене і повинен запам’ятати правила бережливого ставлення до книги. Діти, давайте йому допоможемо.
(Діти розповідають правила).
