Як навчити дитину протидіяти булінгу

1. Важливо проговорювати можливість таких ситуацій з дитиною. Пояснити небезпеку. Запевнити, що перша її дія у випадку загрози – повідомити про це батькам.
   2. Діти в боротьбі за справедливість (як їм здається) не бачать різниці між з’ясовуваннями відносин за законом і «за поняттями» і частіше вибирають друге. І тут великий ризик плавного і ненав’язливого переходу жертви в агресора.
   3. Діти можуть боятися того, що їх вважатимуть слабкими. Важливо пояснити, що найдорожче, що у них є – це життя і здоров’я. Змінити громадську думку можна. Знайти іншу компанію, де до тебе будуть ставитися добре – можна. А здоров’я (психічне в тому числі) відновити можна далеко не завжди. Важливо пояснити, що звернення по допомогу до тих, хто сильніший, розумніший і досвідченіший – це ознака не слабкості, а, навпаки, зрілості.
   4. Діти можуть боятися, що «буде гірше» – саме цим загрожують агресори, попереджаючи жертву про те, що скаржитися не можна. Важливо пояснити, що гірше буде, якщо він залишається один на один з тими, хто сильніший. Що перемагає закон. Що завжди є той, хто сильніший кривдників, і на кожного агресора є управа. Що почавши одного разу і відчувши безкарність, агресори не зупиняться. Що мама і тато – це люди, які знають вихід з будь-якої ситуації і обов’язково зроблять так, щоб було краще, тому що вони сильніші кривдників.
   5. Необхідно окреслити коло людей, до яких можна звернутися за допомогою, якщо з якихось причин не виходить це зробити з батьками.
   6. Пояснити дітям, що відповідальність за подібні вчинки неминуче настане. Якщо немає 14, її будуть нести батьки. Вселити, що подібні дії – караються!
   7. Пояснити дітям, що все, що потрапляє в мережу, може бути використано проти них. Використовуйте інформацію з соціальних мереж як доказ в правоохоронних органах.
   8. Якщо виникає ситуація загрози, негайно вживайте заходів по її усуненню! В ту ж хвилину! Не можна чекати, що саме пройде. Не можна думати, що «вони ж діти, самі розберуться». Не можна розмовляти з іншими дітьми за відсутності законних представників. У вас немає завдання виховати чужу дитину, у вас є завдання захистити свою!
   9. Небажано розмовляти з законними представниками дитини без свідків.
   10. Запевніть дитину в тому, що у будь-якому випадку діяти необхідно згідно закону – це єдиний виграшний варіант!

Спілкування з агресивними дітьми

Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми:

• Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
• Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів’я про своїх друзів або колег.
• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.

Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків:

• Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.
• Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім’ї. Кращий спосіб виховання дітей — єдність їхніх дій.
• Не застосовувати фізичні покарання.
• Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.
• Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.
• Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.
• Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.
• Обмежувати перегляд відеофільмів та комп’ютерних ігор зі сценами насильства.
• Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.

Дисциплінуємо дитину: поради батькам

Привчити дитину до дисципліни не тільки в інтересах батьків. Усвідомлення меж покращує загальний настрій дитини, полегшує її взаємодію з людьми. Одна з найбільших проблем для батьків полягає в тому, як дисциплінувати дитину, щоб вона виросла щасливою і пристосованою до життя, уміла не тільки користуватися своїми правами, а й виконувала обов’язки. Дисциплінована дитина знає, що привілеї потрібно заробити.

Щоб зрозуміти, як прищепити дитині дисципліну, батьки перш за все повинні відокремити поняття «дисципліна» від пов’язаних із ним негативних контекстів. Дисципліна не означає покарання або позбавлення привілеїв. Це поняття радше пов’язане з гарною поведінкою, самоповагою, управлінням своїми емоціями, повагою до інших і здатністю долати стреси.

Розгляньмо декілька порад стосовно того, як батьки можуть дисциплінувати дитину.

1. Зберігайте спокій у ситуаціях, коли дитина виявляє непослух. Пам’ятайте, що в цій ситуації ви дорослий, і якщо підвищуєте голос або кричите на дитину, то відмовляєтеся від своєї влади, опускаєтеся на один рівень із дитиною.

Крім того, така ваша поведінка вчить дитину, що прояви гніву і втрата самоконтролю – цілком прийнятні.

2. Дисциплінування дитини має бути позитивним. Не варто критикувати дитину за те, що вона щось зробила неправильно. Натомість скажіть їй, що якби вона вчинила по-іншому, це могло б мати кращі наслідки. Є шанс, що наступного разу дитина вчинить по-іншому.

Якщо дитина не до кінця виконала доручену їй роботу, наприклад, не прибрала речі у своїй кімнаті, ви можете сказати їй, що вона добре зібрала іграшки, але чомусь забула прибрати ліжко. Її кімната виглядала б красивіше, якби вона прибрала до кінця.

3. Будьте послідовними. Це одне з основних правил дисциплінування дитини. Якщо ви дієте непослідовно, це бентежитиме дитину. Дозволяючи їй сьогодні покататися на вулиці на велосипеді, завтра вам не варто забороняти їй це без особливої причини. Установивши для дитини заборону грати в комп’ютерні ігри як покарання за те, що вона не вивчила уроки, ви й надалі не повинні виявляти поблажливість у схожих випадках і дозволяти їй гратися в ігри.
4. Демонструйте дитині позитивний приклад. Якщо ви прагнете, щоб дитина була ввічливою з незнайомцями або запитувала дозволу, перш ніж брати чиїсь речі, не виявляйте грубість у ставленні до людей у її присутності. Прищеплюючи дитині звички здорового харчування, ви й самі маєте вживати тільки здорову їжу.

Якщо ви хочете, щоб дитина вела здоровий спосіб життя і займалася спортом, вам потрібно не просто змушувати її кататися на велосипеді, а вирушати на велосипедну прогулянку разом із нею. Нехай велопрогулянки стануть у вашій родині веселим заняттям або сімейною традицією, а не обов’язком.

5. Ніколи не кажіть дитині фразу: «Тому що я так сказав», щоб показати, що ваші слова не підлягають обговоренню і дитина повинна вам підпорядкуватися. Це неефективний спосіб дисциплінувати дитину. Краще спокійно, але наполегливо поясніть їй, чому вона повинна діяти так чи інакше і чому ваші слова не обговорюються.

Пояснюйте дитині свої рішення: не відмовляйте їй у такому привілеї тільки тому, що вона ще дитина.

Профілактика кору

Кір – інфекція вірусної етіології, для якої характерні ураження верхніх дихальних шляхів і висипання по всьому тілу. Вірус негативно діє на імунну систему, вражає стінки кровоносних судин.

Передається вірус кору повітряно-крапельним шляхом – достатньо побути з хворою людиною 10-15 хвилин, щоб заразитися.

Симптоми кору у дітей – підвищення температури тіла, сухий кашель, запалення очей, відмовлення від їжі. На другу добу з’являються плями Бельського-Філатова-Коплика, дрібний висип у вигляді “манної крупи”.

Лікування дитячої хвороби кір зводиться до симптоматичної терапії. Профілактичні заходи – щеплення від кору – 2 рази: у 12 місяців і 6 років.

Шановні батьки, для того, щоб ваші діти були здорові, треба своєчасно робити профілактичні щеплення проти кору.

Інформація для батьків

В Черкаській області ускладнилася епідеміологічна ситуація щодо захворюваності на епідемічний паротит.

Епідемічний паротит – це гостре інфекційне захворювання, що характеризується запаленням слинних залоз. Народна назва хвороби – свинка, це дитяче заварювання, що найчастіше стається у віці 5 – 15 років.

Захворювання належить до вірусних і тому єдиним вірним способом попередження його розвитку є вакцинація. Зробити щеплення від паротиту потрібно у віці одного і шести років.

Батьки, робіть щеплення своїй дитині, від цього залежить її здоров’я!

Ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачає, що дітям, які не отримали щеплення за Національним календарем, відвідувати заклади освіти не дозволяється.

https://rubryka.com/article/war-children/

Методичка для батьків

Яким би не був розвиток подій, усім нам треба пам’ятати: той, хто підготовлений – не панікує, а допомагає собі й іншим. Від впевнених зважених дій батьків та інших дорослих членів родини залежить психологічна стабільність дітей під час надзвичайної ситуації.

Перш за все, на сімейній нараді треба поговорити з рідними та дітьми про дії кожного у випадку надзвичайної ситуації:

• що треба зробити в першу чергу;
• де зібратись усім членам родини у випадку евакуації;
• хто, де і кого має забирати;
• скільки часу допустимо чекати всіх на збір і куди саме ви поїдете.

Розкажіть про цей план усім членам родини. Добре було б прописати його і покласти листок у “тривожну валізу”.

Крім того, з дітьми також треба проговорити:

• що робити, коли зникає зв’язок;
• хто за що відповідає;
• хто несе воду та їжу;
• де знаходиться “тривожна валіза” або рюкзак  з документами, медикаментами та найнеобхіднішими речами.

Навіть якщо у вас “тривожна валіза”/рюкзак не зібрані, саме знання, що для них потрібно, вже мобілізує. А ще краще, зважаючи на тяглість війни (в тому числі інформаційної), такі рюкзаки все ж таки підготувати й залишатися з цього приводу спокійним.

Збираємо рюкзак безпеки для дітей

Щоб не посилювати тривогу, Світлана Ройз пропонує замінити назву “тривожний рюкзак” на “рюкзак безпеки”. Також треба розповісти дитині, що саме буде у рюкзаку та навіщо:

1. Насамперед запастися життєво необхідними речами.
2. Подумати, які речі необхідно мати з собою в тому випадку, якщо ви будете змушені перебувати в безпечному приміщенні протягом певного часу, не виходячи звідти.
3. Повідомити про це членів сім’ї: продемонструвати вміст сумки чи рюкзака безпеки (“тривожної валізи”) та вказати місце її зберігання; переконатися, що всі знають, як користуватися цими речами; призначити відповідального за періодичні перевірки й оновлення вмісту сумки.

У дитини можна запитати: “А що б ти поклав/-ла насамперед? Що для тебе найважливіше?”

Типовий вміст рюкзака для дитини молодшого віку:

• тепла легка ковдра або дитячий спальник;
• похідні дитячі ложка, миска, чашка;
• засоби гігієни;
• ліки, які дитина приймає на постійній основі;
• маленька неважка іграшка.
• важливо: ніколи не кладіть у рюкзак дитини оригінали документів — вони мають бути в дорослому рюкзаку.

Пам’ятайте: більше двох кілометрів малі діти пішки не пройдуть навіть із таким рюкзачком. Цілком можливий варіант — ви будете нести як рюкзак дитини, так і її саму, якщо вона дуже стомиться чи погано почуватиметься.

Якщо у вас є немовля/та, врахуйте, що в дорослий рюкзак ви окремо маєте покласти і “дитячий модуль”: змінний одяг і білизну, підгузки, дитяче харчування, всі інші дитячі ліки.

Ще більше корисних рішень!

Як потурбуватися про улюбленця?

Що варто придбати?

1. Запас корму, якого вистачить мінімум на місяць.
2. Декілька бутлів питної води для тварини.
3. Засоби прибирання на випадок неможливості вигулу.
4. Ветеринарну аптечку.
5. Переноску для тварини.

Про що варто подумати?

1. Зробіть тварині необхідні щеплення.
2. Зберігайте міжнародний паспорт тварини поруч зі своїми документами.
3. Обов’язково повісьте адресник та уникайте вигулу без повідка.
4. Обговоріть з близькими план дій щодо тварини на випадок НС.

Перелічені рекомендації актуальні завжди, тож будуть корисні за будь-яких обставин.

Під час канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціальних установах, приміщеннях, транспорті, здобувачі освіти повинні виконувати чіткі правила безпеки.

 Правила для дітей щодо запобігання інфікування на COVID-19, ГРВІ та інші вірусні захворювання

Школярам рекомендується:

• уникати великого скупчення людей та близького контакту з тими, хто має кашель;
• часто мити руки з милом, дезінфікувати їх; не торкатись обличчя брудними руками та використовувати медичні маски;
• постійно провітрювати приміщення та дотримуватися постільного режиму;
• не їсти брудних овочів та фруктів, ретельно їх мити;
• не вживати самостійно медичних медикаментів чи препаратів, які не рекомендовані лікарем.
• проводити достатню кількість часу на свіжому повітрі (молодшим школярам варто бути на повітрі не менше ніж 2-2,5 години, старшим – годину-півтори).

Щоб під час весняних канікул прогулянки на повітрі були безпечними, учням потрібно знати правила дорожнього руху та обов’язково їх дотримуватись:

• по тротуарах і пішохідних доріжках варто рухатись дотримуючись правого боку;
• переходити проїжджу частину варто тільки по пішохідних переходах, зокрема, підземних і наземних, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;
• у місцях з регульованими рухами, слід керуватися сигналами регулювальника чи світлофора;
• чекати на транспортний засіб тільки на зупинках, тротуарах, узбіччях, не створюючи перешкод для дорожнього руху;
• категорично заборонено вибігати на проїжджу частину, влаштовувати на ній або поблизу неї ігри, а також перебувати поблизу залізничних колій без супроводу дорослих;
• по проїзній частині дороги на велосипеді можна рухатись тільки дітям, які досягли 16-ти років; заборонено виїжджати на проїжджу частину на інших засобах для катання (скейтборд, самокат, ролики тощо), обирати місце для катання слід на дитячих майданчиках.

Правила щодо запобігання правопорушень та насильства над дітьми під час весняних канікул.

Школярам заборонено:

• розмовляти чи вступати в контакт із незнайомцями, особливо – не передавати їм цінні речі, ключі від дому, навіть якщо вони назвалися представниками поліції. Слід одразу кликати на допомогу дорослих й швидко йти до людей.
• підходити до автомобілів із незнайомцями, навіть якщо вони запитують дорогу.
• перебувати без супроводу дорослих на вулиці. Дітям до 10-ти років – до 20:00, дітям до 14-ти років – до 21:00, до 18-ти років – до 22:00.
• відчиняти двері дому навіть представникам правоохоронних органів.
• перебувати з тими, хто влаштовує бійки, не брати участі в суперечках дорослих і не провокувати словами чи діями агресивну поведінку, що може призвести до бійки або травми.
• заходити в під’їзд, ліфт із незнайомими людьми;
• вчиняти дії, що можуть призвести до правопорушень.

Правила для дітей щодо запобігання нещасних випадків, травмування, отруєння під час весняних канікул.

Категорично заборонено:

• перебувати біля водойм без супроводу дорослих;
• вживати алкоголь, наркотичні засоби, тютюнові вироби, стимулятори;
• брати в руки, нюхати, їсти незнайомі рослини чи паростки квітів, кущів, дерев, що може призвести до отруєння;
• підходити до обірваних, обвислих проводів або проводів, що стирчать, а особливо, якщо від них іде гудіння – ці проводи можуть бути ще підживлені електрострумом;
• спускатися в підвали будинків чи інші підземні ходи, катакомби, бомбосховища – там може бути отруйний газ;
• перебувати біля будівельних майданчиків, кар’єрів, закинутих напівзруйнованих будівель;
• вступати у контакт з незнайомими тваринами для запобігання отримання укусів від хворих на сказ тварин.

Досить часто під час канікул через свою необачність та незнання правил пожежної безпеки, діти можуть наразити на небезпеку не тільки себе, а й інших.

Правила пожежної безпеки для школярів під час весняних канікул:

• заборонено брати з собою вогненебезпечні предмети, які можуть спричинити пожежу;
• користуватися газовою плитою вдома слід тільки зі спеціалізованим електричним приладом для вмикання і лише під наглядом дорослих;
• не наближатися до електроприладів, музичної апаратури, що живляться струмом.
• під час участі в масових заходах не кричати, не свистіти, не бігати, не стрибати, не створювати травмонебезпечних ситуацій у приміщенні, виконувати правила пожежної безпеки;
• у разі пожежної небезпеки: наявності вогню, іскріння, диму – потрібно негайно вийти на повітря (за двері, балкон) та кликати на допомогу.

 

Додаток до листа МОН

від 10.03.2021 р. № 1/9-128

Рекомендації для проведення додаткових профілактичних заходів закладами освіти серед дітей та інформування батьків щодо компетентностей безпечної поведінки в цифровому середовищі

Цифрове середовище, зокрема мережа інтернет, сьогодні є не лише важливим джерелом інформації, але і способом комунікації, який нівелює перепони для спілкування. Через глобальний вплив COVID-19 діти проводять все більше часу в інтернеті.

Зауважуємо, що право дитини на безпеку та захист є базовим та поширюється на її життєдіяльність як онлайн, так і офлайн. Разом з тим, не кожна дитина в Україні володіє достатнім рівнем знань щодо існуючих ризиків в цифровому середовищі та навичками безпечної поведінки в цифровому просторі. Діти мають право отримувати знання та підтримку у використанні цифрового середовища. Надавати таку підтримку є спільною відповідальністю батьків, педагогічних працівників, громади загалом. Залучення батьків до освітнього процесу, налагодження ефективних партнерських відносин сприятиме не лише ефективному досягненню результатів навчання, а й формуванню безпечного освітнього та родинного середовища для дитини.

Комунікація у віртуальному просторі має свої особливості. Так, інформаційно-комунікаційні технології є важливим інструментом у житті дітей під час здобуття освіти, соціалізації, самореалізації. Водночас, безконтрольне та безвідповідальне їх використання містить ризики для здоров’я, розвитку та благополуччям дітей, зокрема:

контактні ризики (сексуальні експлуатації та зловживання, домагання для сексуальних цілей («грумінг», розбещення), онлайн-вербування дітей для вчинення злочинів, участь у екстремістських політичних чи релігійних рухах або для цілей торгівлі людьми);

ризики контенту (принизливе та стереотипне зображення та надмірна сексуалізація жінок та дітей; зображення та популяризація насильства та нанесення собі ушкоджень, зокрема, самогубств; принизливі, дискримінаційні або расистські вирази або заклик до такої поведінки; реклама, контент для дорослих);

ризики поведінки (залякування, переслідування та інші форми утисків, розповсюдження без отримання згоди сексуальних зображень, шантаж, висловлювання ненависті, хакерство, азартні ігри, незаконне завантаження або інші порушення прав інтелектуальної власності, комерційна експлуатація);

ризики для здоров’я (надмірне використання призводить до позбавлення сну та фізичної шкоди).

Всі перераховані вище ризики не є вичерпними, постійно оновлюються та здатні негативно вплинути на фізичне, емоційне та психологічне благополуччя дитини.

Повністю документ можна прочитати ТУТ

 

Поради для батьків і дітей

 

Діти онлайн: як уберегти від кібербулінгу

Інтернет-технології стали невід’ємною частиною життя сучасного суспільства. У 3 роки малюки самостійно дивляться мультики на YouTube, а першокласники шукають необхідну інформацію за допомогою Google, спілкуються у соціальних мережах.

Проте, популярність Інтернет-ресурсів крім позитивних моментів швидкого доступу до необхідної інформації, призвела до зростання кількості порушень прав та поширення недостовірної й конфіденційної інформації. На жаль, більшість дітей не володіють інформацією про небезпеку Інтернету й не мають сформованої онлайн-культури. Тому часто вони не розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу. А батьки та вчителі в свою чергу не знають, як запобігти небезпеці в «реальному вимірі життя».

У світі сучасних технологій діти про можливості глобальної мережі дізнаються значно раніше за своїх батьків. Зупинити процес глобалізації, на жаль, не можливо. Можливо лише пристосуватись до змін та навчитись правильно використовувати сучасні технології. Невміння орієнтуватися в онлайн-просторі навіть порівнюють із невмінням писати та читати. Так, жартівний обмін школярів фотографіями через телефон, або навпаки суперечки у групах у вайбері часто переростають у справжнє цькування, шантаж, агресію. Часто діти під час уроків або на перервах фотографують один одного у незручний момент, виставляючи фото у соціальні мережі з образливими підписами  «по приколу». Але насправді – це злочин, який має назву «кібербулінг».

Так, дожартувались школярі у Київській області. Наприкінці минулого року на сайті OLX в розділі «Собаки» з’явилося оголошення про продаж дитини. На фото був зображений підліток, що закриває обличчя від фотографа. Все це відбувалось прямо в школі. Оголошення мало грубий підпис, в якому йшлось про те, що діти «продавали» однокласника. Випадок був кваліфікований як хуліганство, справою зайнялась кіберполіція.

Подібна історія на різних дітей може подіяти по-різному. Одні пройдуть все і стануть сильнішими, а інших це може зламати. У Дніпрі був випадок, коли в жарт студенти розклеїли у місті брехливі оголошення про однокурсника. Хлопець не впорався з психологічним напруженням, у нього почалася депресія і пізніше шизофренія…

На сьогодні «світ Інтернет-спокус» урізноманітнився ризикованим вживанням психотропних та заспокійливих ліків, які діти можуть вільно придбати в аптечній мережі. Вживання ліків та препаратів не тільки несе загрозу здоров’ю дитини, а й може забрати життя. Ніхто не може знати наперед, яким чином відреагує організм дитини навіть на одноразове вживання сильних медичних препаратів!

Випадки перевірки свого організму на «Друге життя» дівчаток із Боярки, Умані останніми днями шокують не лише батьків та педагогів, а й лікарів. Країна б’є на сполох: бережіть дітей від нової загрози життю наших дітей!

Що робити? Як запобігти? Пам’ятайте, саме в родині закладаються основи поведінки дитини в світі, й віртуальний простір не має бути винятком. Ваша дитина – це зона вашої відповідальності. Батькам варто приділяти серйозну увагу онлайн-вихованню дітей й підвищенню їхньої обізнаності про загрози інформаційного середовища.

Україна – в ТОП-10 країн Європи за поширеністю булінгу серед школярів 11–15 років. За цим показником ми лишаємо далеко позаду не лише Данію чи Норвегію, але й Угорщину з Грецією.

Через соціальні мережі інформація поширюється миттєво. Один клік – і принизливі фото, відео, пародійні зображення, чутки стають абсолютно публічні. Кіберагресори можуть цілодобово залякувати своїх жертв, створюючи в них ілюзію повного контролю їхнього життя і поведінки.

Діти часто не розповідають про булінг, бо бояться, що вони будуть покарані за «донос». Це захоплює агресора, і його методи стають більш жорстокими і наносять все більшої шкоди жертві. Часто кібербулінг завдає навіть більшої шкоди, а ніж побиття.

Що таке кібербулінг?

Кібербулінг — це новітня форма агресії, що підрозуміває жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.

Як виявити ознаки кібербулінгу? Кібербулінг має декілька проявів, жоден з яких не можна ігнорувати:

– відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;

– демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;

– створення груп ненависті до конкретної дитини;

– пропозиція проголосувати «за» чи «проти» когось в образливому опитуванні;

– розповсюдження (спам) відео та фото порнографічного характеру;

– провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (це можуть бути група смерті на зразок “Синій кит”);

Захиститись від кібербулінгу допоможе довіра. Саме так! Налагодьте із дитиною дружні стосунки, щоб вона не боялась розповісти Вам все те, що з нею відбувається. Проте, не забувайте про батьківський контроль. Робіть це обережно зважаючи на вікові особливості дітей (для молодших – обмежте доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядайте історію браузеру). Застерігайте від передачі інформації у мережі. Поясніть, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – мають бути збережені у секреті. Навчіть критично ставитися до інформації в Інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Розкажіть про правила поведінки в мережі. В Інтернеті діти мають бути такі самі, як і в реальності, зокрема, виховуйте у дітей повагу до себе та співрозмовників.

Найголовніше, станьте прикладом для дитини.

Якщо булінгу уникнути не вдалось, пам’ятайте про відповідальність за булінг, як для тих, хто його вчиняє, так і для тих, хто просто спостерігає:

Булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи – штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин.

• Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб – штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
• Якщо булінг (цькування) вчинить дитина у віці до 16 років – відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

У випадках загрози для дитини НЕ залишайтесь наодинці з проблемою, звертайтеся до педагогів, працівників психологічної служби закладу освіти, батьків однокласників вашої дитини.

Не бійтесь захищати свої права, вони гарантовані законом! Статтею 3 Конституції України передбачається: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Також Статтею 28 гарантується право кожного громадянина на повагу до його гідності.

Небезпека кібербулінгу підсилюється специфікою Інтернет-середовища: анонімністю, можливістю фальшувати ідентичність, мати величезну аудиторію одночасно, тероризуванням жертви будь-де і будь-коли.

Куди звертатись за допомогою? Департамент кіберполіції Національної поліції України є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України та реагує на всі випадки кібербулінгу та небезпеки в онлайн-просторі: +380 (44) 374 3713. За правовою консультацією звертайтесь до правопросвітницького проєкту Мінюсту «Я МАЮ ПРАВО!» 0800 213 103 та захищайте свої права разом з Мін’юстом!

Безпека дитини в Інтернеті: про що необхідно говорити

Зараз в Україні майже 22 млн. користувачів Інтернету, питання безпеки в мережі більш ніж актуальне. У цьому контексті турбота про дітей набуває більших масштабів. Якщо раніше треба було говорити з дітьми про їх безпеку поза домом тощо, то вже давно має сенс застерігати їх від негараздів під час перебування в інтернеті.

 

Від чого варто захищати дитину

Інформаційна безпека стосується захисту життєво важливих інтересів людини (і більш глобально – суспільства, держави). Неправдива, неповна, невчасна інформація може нанести шкоду. Особливо вразливі у цьому контексті діти. Вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто.

Інколи школярі не можуть правильно зреагувати на матеріали з мережі з різних причин. Робота у цьому напрямку для вчителів та батьків дуже важлива. Безконтрольний доступ до інтернету може мати негативні наслідки для дитини.

Типи загроз

Стосуються особистої безпеки

Ознайомлення з порнографічними мате-ріалами, ненормативною лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи сектантського змісту.

Загроза отримання недостовірної чи неправдивої інформації.

Формування залежності (ігрової, комп’ютерної, Інтернет).

Спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї, грифери).

Залучення до виконання протиправних дій (хакерство, порушення прав та свобод інших).

 

Стосуються безпеки інших

Матеріали, існування та використання яких може стати причиною посягання на безпеку оточуючих (наприклад, інформація про створення вибухівки).

Свідоме та несвідоме введення в оману інших.

Вчинення протиправних дій, що тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Кібербулінг – свідоме цькування та приниження, передусім однолітків.

 

Стосуються загрози витоку персональної інформації

1. Розголошення персональної та конфіденційної інформації (прізвища, імена, контакти, секретні дані кредитних карток, номери телефонів).
2. Загроза зараження ПК вірусами різної категорії.
3. Небезпека завантаження програм зі шкідливими функціями.

Це найбільш поширені типи загроз, з якими може зіштовхнутися дитина в інтернеті, викладаючи чи переглядаючи сумнівну інформацію. Від деяких з них можна захиститися технічними засобами, але більшість вимагають комплексного підходу.

Пам’ятка

Основні правила безпечної роботи в Інтернеті, про які варто сказати дітям

• Не давайте нікому своїх паролів.
• Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.
• Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.
• Повідомляйте про ситуації в Інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).
• Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.
• Не діліться своїми фото з незнайомцями.
• Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).
• Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.
• Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.
• Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.
• Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).
• Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.

 

Практичний психолог школи Харитонова Світлана Миколаївна

За матеріалами редакції журналу «На Урок»

5 ВАЖЛИВИХ ПОРАД, ЩО ДОПОМОЖУТЬ ДИТИНІ ПЕРЕЖИТИ ПЕРШЕ КОХАННЯ

Ваша дитина вперше закохалася? Син не схожий сам на себе, геть змінився? Дочка облишила навчання та почала яскравіше робити макіяж? У такі моменти батьки, зазвичай, хапаються за голову — переймаються та уявляють жахливі картини. Дитині виповнилося 10–13 років, а раптом завагітніє? А якщо зв’яжеться з «поганою» компанією? Що робити батькам?

Найперші почуття

Дитячі симпатії проявляються вже в дитячому садочку. Діти посміхаються конкретним одноліткам, більше радіють зустрічі з ними і це не залежить від статі. Інтерес хлопчиків до дівчаток і навпаки починає проявлятися десь у 5–6 років. Вони усвідомлено відчувають позитивні емоції радості, коли зустрічаються та спілкуються з об’єктом симпатій. У цей період, син наприклад, здатен на подібні роздуми: «Мамо, Ліза найкрасивіша, у неї така сьогодні була гарна сукня, я аж закохався! Мені Катруся також подобається. З нею я борщ їстиму, чай питиму, спатиму, а з Лізою на майданчику гулятиму! У мене буде 2 дружини!»

Головне — не почати глузувати з цього, як зазвичай полюбляють дорослі. Мовляв: «О, який же велелюбний хлопчик, у мене зростає. Він ще дівчатам покаже, на що він здатен! Кращий парубок на селі!» Добре розповісти дитині, що подобатися можуть усі дівчатка, любити варто всіх людей, а ось кохана жінка повинна бути однією на все життя. І не хай він не все відразу зрозуміє, але поступово в нього формуватиметься правильне уявлення про почуття кохання та створення сім’ї.

Найкраще, що усвідомить та скопіює у своєму житті дитина, звісно буде те, як батьки до неї проявляли любов й повагу. А також, наскільки правильно вони виконували свої ролі в сім’ї, які емоції проявляли. Ці емоції запам’ятовуються назавжди та стануть основою у виборі першого кохання. Більшість психологів зазначають, що діти часто вибирають об’єкт першого кохання, схожий на матусю чи татуся, але це не завжди так. Підліток може закохатися в людину, яка чимсь схожа на його виховательку чи вчительку, на няню, або бабусю, на того, хто проявляв найбільше уваги та приділяв багато часу дитині.

Як допомогти дитині пережити перше кохання?

Звісно, коли син чи донька вперше закохуються в підлітковому віці, може трапитися будь що. Дитина починає прогулювати школу, сваритися з батьками, на перший план ставить лише об’єкт кохання. А якщо це кохання невзаємне, то у голові підлітка взагалі постають іноді страшні думки, аж до самогубства. Закоханість— це таке почуття. Багато вчених узагалі називають його звичайним психічним захворюванням, що може тривати від 3 місяців до 6 років. Аби навчити дитину відрізняти справжнє кохання від закоханості, малюкові необхідно трохи допомогти розібратися у своїх почуттях. Але як це зробити, щоб не зіпсувати стосунки з рідним підлітком, не нашкодити йому? Ось кілька важливих порад:

1. Станьте товаришем дитині. Необхідно завжди намагатися з дитиною товаришувати, ви не втратите свій батьківський авторитет, навпаки, дитина вас ще більше поважатиме. Звісно дружні стосунки між дочкою (сином) трохи відрізняються і фраза: «Слухай, старий, заїдеш по мене до школи, а то я на автобусі не встигну на тренування», — недоречна. Натомість розповісти про те, як на занятті хтось комусь любовну записку передавав, а потрапила вона вчителеві, цілком можливо. Навчіть дитину добирати правильні слова та поважати дорослих.
2. Ураховуйте, що дитина не ваша ідентична копія. Навіть близнюки різняться за своїм внутрішнім світом. Тому звісно ваша дитина дивуватиме вас вчинками, що ви ніколи не здійснили б. Це можуть бути, як добрі справи, так і недуже. Тому ставтеся стриманіше, якщо ваша дитина не спатиме ночами та підпрацьовуватиме десь, аби купити дівчині золотий ланцюжок чи обручку. А дівчина збиратиме свої кишенькові, щоб записати кліп зі своєю піснею для коханого.
3. Дозвольте дитині проявляти емоції та мати свої секрети. У підлітковому віці в організмі дитини відбуваються складні процеси Тому вона може розлютитися, сказати не подумавши, а якщо щось стосується її кохання, то взагалі сприйняти неадекватно. Якщо дитина не бажає розмовляти про свої почуття, не набридайте їй розпитуваннями. Обережно дізнайтеся, запропонуйте вислухати та не давайте порад, коли не просять. Усі мають права на свої секрети. Знайшли щоденник, у якому донька робить записи — не читайте. Будьте мудрими, якщо вам бракує терпіння, спочатку самі зверніться до психолога. Усе з часом мине, якщо ви діятиме правильно, то без наслідків.

  4.Будьте нейтральними, не критикуйте об’єкт кохання та саму дитину. «Що ото ти нарядився, наче вже сватання! Ще стільки буде Маш та Кать!», «Ох ти собі й кралю вибрав, та її «перетягало» вже півсела!» — такими фразами можна дуже образити хлопця. Особливо, якщо об’єкт кохання знехтує вашою дитиною. У ті моменти в голові спливають усі сказані близькими слова, що дитина аналізує, а який уже вона зробить висновок — не зрозуміло! «Усі жінки — хвойди! Усім потрібні лише гроші! Справжнього кохання не існує!» — це лише орієнтовно.

5. Запевніть дитину, що ви завжди будете з нею. Навіть, якщо дочка завагітніє, слід зрозуміти та готуватися стати бабусею та дідусем! Батьки інколи роблять страшні речі, виганяючи із дому своїх вагітних неповнолітніх дітей. Хоча перед цим не спромоглися пояснити дитині, звідки беруться діти. Турботливі батьки завжди підтримають дітей, навіть якщо вони неправі, оступилися. Батьки повинні розуміти своїх синів і дочок, а не навпаки. Адже мами та тато були вже підлітками, знають, що це таке, а у дітей усе вперше.

Це поради для люблячих батьків, які допоможуть дитині легше прийняти перше кохання.

Хлопчики не ростуть самі по собі! 3 важливі стадії розвитку сина…

Хлопчики не ростуть самі по собі, рівно і гладко. Не буває такого, що ви обтяжуєте себе лише тим, щоб впихаєте в своє чадо корисні злаки, забезпечуєте його чистими сорочками – і в один прекрасний день ваш хлопчик прокидається справжнім чоловіком!

Якщо хлопчик постійно знаходиться в сфері вашої уваги, ви напевно помічаєте, як він дорослішає з кожним днем, як змінюються його настрій і енергетика в різні періоди життя. Завдання полягає в тому, щоб зрозуміти, що потрібно дитині й коли.

На щастя, хлопчики не сьогодні з’явилися на світ, і ми не першовідкривачі в питаннях їх виховання. Кожна світова культура стикалася з проблемою виховання хлопчиків і пропонувала свої рішення. Це тільки в останні десятиліття, коли ритм життя став особливо бурхливим, ми якось випустили з уваги необхідність створення реальної програми виховання хлопчиків. Ми просто занадто зайняті іншими справами!

Три стадії розвитку універсальні й існують поза часом. Обговорюючи їх з батьками, я щоразу чую: “Правильно!”, тому що досвід виховання підтверджує правильність цих постулатів.

 

Коротко про три стадії розвитку

1. Перша стадія охоплює період від народження до шести років – вік, протягом якого хлопчик найміцніше пов’язаний з матір’ю. Це “її” хлопчик, навіть при тому, що батько може грати дуже велику роль в житті дитини. Мета виховання в цей період – передати хлопчикові велику любов і відчуття безпеки, “зарядити” його на життя як на велику і захоплюючу подорож.
2. Друга стадія триває з шести до чотирнадцяти років – віковий період, протягом якого хлопчик, завдяки власним внутрішнім відчуттям, хоче вчитися бути чоловіком і все більше придивляється до батька, його інтересів і вчинків.(Хоча мати залишається дуже близькою людиною, а навколишній світ стає все цікавішим.) Мета виховання в цей період – підвищити рівень знань дитини і розвинути його здібності, не забуваючи про доброту і відкритість, – тобто прагнути до розвитку гармонійної особистості. Саме в цьому віці до вашого сина приходить відчуття радості й комфорту від того, що він хлопчик.
3. І нарешті, період від чотирнадцяти років до повноліття – коли хлопчикові необхідна участь чоловіка-наставника, якщо він хоче бути повністю підготовленим до дорослого життя.Мама і тато відступають на задній план, але вони повинні підшукати своєму синові гідного наставника, щоб йому не довелося задовольнятися знаннями і досвідом своїх некомпетентних однолітків. Мета виховання на цьому етапі – навчити навичкам, прищепити почуття відповідальності й самоповаги, активно залучаючи у доросле життя.

Будь ласка, пам’ятайте: ці стадії ні в якому разі не припускають раптового або різкого переходу впливу на дитину від одного з батьків до іншого. Найкраще, коли обоє батьків беруть активну участь в житті сина з дитинства до повноліття. Стадії розвитку лише вказують на зміщення акцентів: так, скажімо, батько виходить на перший план у віці сина від шести до тринадцяти років, а вплив наставників зростає з чотирнадцяти. Основними критеріями при виборі наставника залишаються безпека і чесність.

Знаючи про ці три стадії, можна чітко визначити для себе програму дій.    Наприклад, цілком очевидно, що батьки хлопчиків у віці від шести до чотирнадцяти років не повинні бути трудоголіками, як не повинні й усуватися від сім’ї ні морально, ні фізично. Якщо це відбувається, то лише на шкоду синам. (І все-таки сучасні батьки саме так і роблять, багато хто з нас можуть це підтвердити з досвіду свого дитинства.)

Стадії розвитку хлопчиків підказують, що нам необхідна додаткова допомога з боку суспільства, коли наші сини досягають підліткового віку. Колись таку підтримку надавали родичі (дядьки й дідусі) або майстри-ремісники, які брали хлопчиків в учні й підмайстри.

На жаль, сьогодні дуже часто трапляється так, що підлітки виходять у великий світ, але там їх, немов ніхто не чекає, не простягає руку допомоги, і вони змушені проводити свою юність в небезпечній безпритульності. Деякі так і не дорослішають.

Буде справедливо сказати, що багато проблем – особливо пов’язані з поведінкою хлопчиків, їх недостатньою мотивацією в школі, а потім і неприємності із законом (їзда в п’яному вигляді, бійки та інше), є наслідком того, що ми не знали про особливості хлоп’ячого розвитку і вчасно не забезпечили їм необхідної допомоги.

Знати три стадії розвитку хлопчиків просто необхідно, тому ми повинні розглянути їх детально і вирішити, як відгукнутися. Що ми зараз і робимо.

З народження до шести: ніжні роки

Немовлята є немовлята. Дівчинка це чи хлопчик – не має значення ні для самої дитини, ні для її батьків. Немовлята люблять, коли їх тримають на руках, граються з ними; їм подобається спостерігати за навколишнім світом. Темперамент немовлят різний. З деякими досить легко – вони спокійні і розслаблені, сплять довго. Інші гучні й непосидючі, вічно вимагають дій. Хтось боязкий і неспокійний, потребує постійного підтвердження того, що з ним поруч хтось є, що його люблять.

У цей період життя необхідно, щоб малюк відчував зв’язок, принаймні з однією людиною. Як правило, з мамою. Володіючи особливим ентузіазмом і високою мотивацією, до того ж вигодовуючи його своїм молоком, від природи наділена особливою м’якістю і ніжністю в підході до дитини, саме мати виявляється найбільш підготовленою до того, щоб повністю задовольнити запити немовляти. Власні гормони (особливо пролактин, що виробляється в процесі годування грудьми) викликають в жінці бажання бути зі своєю дитиною і зосереджувати на ній всю увагу.

За винятком грудного вигодовування татусі теж можуть забезпечити всі потреби новонародженого, тільки роблять вони це трохи інакше. Дослідження показують, що вони більш активні в іграх з дитиною, люблять розбурхувати її, в той час як матері намагаються заспокоїти. (Втім, коли батьки так само, як і матері, починають страждати від недосипання, їм уже не до гучних ігор і вони теж не проти втихомирити дитину!)

Перші прояви різниці статі

Деякі генетичні відмінності між дівчатками і хлопчиками починають проявлятися вже в дитинстві. Хлопчики менш сприйнятливі до облич оточуючих. У дівчаток сильніше розвинене відчуття дотику. Хлопчики ростуть швидше і активніше набирають силу, хоча розлуку з матір’ю сприймають гостріше. Коли діти починають ходити, різниця між дівчатками і хлопчиками стає ще помітнішою. Хлопцям, як правило, потрібно більше місця для ігор і пересування. Вони люблять хапати предмети і маніпулювати ними, будують високі вежі з блоків, в той час як дівчатка воліють возитися на підлозі. У дитячому садку хлопчики ігнорують появу в групі новеньких, а дівчатка тут же зауважують їх і заводять дружбу. Як не сумно, але дорослі ставляться до хлопчиків більш суворо. Дослідження показують, що батьки обіймають і пестять дівчаток набагато частіше, навіть в новонародженому віці. З хлопчиками менше розмовляють. І мами частіше і болючіше карають хлопчиків.

Якщо мама є основним джерелом ласки і турботи, для хлопчика вона стає першою моделлю для любові і ніжності. Починаючи з другого року життя дитини, коли вона починає ходити, мати може твердо, не ображаючи і не соромлячи хлопчика, встановити межі їх стосунків, і хлопчик засвоїть це на все життя. Він знає, що в серці матері він займає особливе місце.

Коли мама з інтересом і задоволенням навчає хлопчика, розмовляє з ним, це допомагає розвитку його мовних навичок, товариськості. Надалі ми побачимо, наскільки це важливо для хлопчиків, оскільки їм в більшій мірі, ніж дівчаткам, потрібна допомога в засвоєнні навичок спілкування.

Якщо в перші рік-два життя сина мати виявляється в глибокій депресії і закрита для спілкування з дитиною, в його свідомості з’являється аспект печалі. Якщо мама злиться, б’є або ображає сина, він починає сумніватися в тому, що його люблять. Матері необхідна підтримка і допомога з боку інших членів сім’ї, так щоб у неї була можливість відпочити, розслабитися і знайти час для спілкування з дитиною. Їй необхідно піклуватися про себе, тоді вона зможе повноцінно піклуватися про дитину.

Мати висловлює захоплення, бачачи, як її дитина ганяє за ящірками або ліпить з піску пасочки, вона пишається її досягненнями. Батько обіймає сина, грає з ним в боротьбу і теж виявляє ніжність і турботу, читає книжки, втішає, коли дитина хвора. Малюк засвоює, що чоловіки добрі і в той же час з ними цікаво, що вони вміють читати книги і допомагають по дому.

Вдома краще

Відповідно до можливостей хлопчикові краще залишатися вдома з одним з батьків, поки він не досягне трирічного віку. Ясла не дуже підходять для догляду за хлопчиками до трьох років. Дослідження показують, що хлопчики більшою мірою, ніж дівчатка, схильні переживати розлуку з близькими, у них частіше спостерігається емоційний стрес від відчуття покинутості. В результаті розвиваються занепокоєння і агресивність, і така модель поведінки зберігається у хлопчика і в школі.

Піклування з боку люблячого батька або сімейний догляд набагато кращий. Маленьким дітям необхідна присутність поруч люблячої людини. Перші уроки, які хлопчикам потрібно засвоїти в цьому житті, це уроки доброти, довіри, тепла і радості.

Коротше кажучи…

До шести років стать дитини не має особливого значення, і не варто занадто зосереджуватися на цьому аспекті. Як правило, матері виявляються найближчою людиною для дитини, але роль батька теж не можна недооцінювати. Найголовніше для дитини в цей період життя – перебувати в центрі уваги й відчувати присутність поруч двох люблячих батьків. Так у неї розвиваються почуття безпеки, навички первинного спілкування і тяга до пізнання, і взаємодії з оточуючими.

Втім, цей період проходить дуже швидко. Так що ловіть момент і насолоджуйтеся своїм малюком!

З шести до тринадцяти: цікавість до мужності

Років в шість з хлопчиками відбувається важлива метаморфоза. У них немов прокидається мужність. Навіть ті хлопці, які не так багато дивляться телевізор, раптом починають виявляти цікавість до зброї, мріють носити кепки суперменів, боротися і битися, грати в галасливі ігри. І відбувається ще дещо дуже важливе: причому це характерно для всіх країн і культур.

Приблизно у віці шести років хлопчики немов замикаються на батьку чи діду, чи іншому чоловікові. У них пробуджується бажання бути поруч з чоловіком, вчитися у нього, наслідувати. Їм хочеться “вчитися бути чоловіком”. Якщо в цей період батько ігнорує сина, хлопчик часто влаштовує дикі витівки аби привернути його увагу.

Щоб привернути увагу батька, хлопчики можуть почати красти, мочитися в ліжку, проявляти агресію в школі, здійснювати інші непристойні вчинки.

Мами і досі багато значать

Ця раптова зміна інтересу в бік батька зовсім не означає, що мама йде зі сцени. У деяких країнах (наприклад, в Сполучених Штатах) матері часто дистанціюються від своїх шестирічних синів, щоб додати їм “жорсткості”. (Саме в цьому віці в Британії відправляють дітей в пансіони.) Але, як заперечує Ольга Сілверштайн в своїй книзі “Сміливість у вихованні справжніх чоловіків”, ця ідея підступна. Хлопцям необхідно знати, що вони можуть у всьому покластися на маму, і не потрібно глушити в них ніжні почуття. Найкраще, якщо хлопчик буде близький до мами, зрозуміло, при тому, що поруч буде і батько. Якщо батько відчує, що син дуже залучений в інтереси матері (що буває), йому потрібно посилити свій вплив – ні в якому разі не критикуючи матір! Іноді батько надто суворий або пред’являє до сина підвищені вимоги, і той починає його боятися.

Якщо в ранньому віці мати раптово віддаляється від сина або позбавляє його тепла і уваги, результат сумний: хлопчик, прагнучи заглушити образу і біль, немов перерізає ниточки, які пов’язували його з матір’ю, – ніжність і любов.

Інстинкт підказує йому, що важко проявляти теплі почуття, якщо вони не знаходять відгуку у матері. Якщо хлопчик ставить для себе такий заслін, він виросте досить різким і грубим і навряд чи буде проявляти тепло і ніжність по відношенню до своїх дітей і дружини. Всі ми дуже добре знаємо таких чоловіків (босів, батьків, чоловіків), які емоційно затиснуті й не можуть налагодити контакту з людьми. Ми можемо зробити так, щоб наші сини були не такими, а для цього просто потрібно частіше обіймати їх – і в п’ять, і в десять, і в п’ятнадцять років.

Пропонуємо засвоїти ще кілька уроків батьківства для татів.

1. Починайте якомога раніше.Беріть участь в процесі виховання з періоду вагітності. Говоріть з майбутньою матір’ю про свої надії, пов’язані з дитиною, беріть участь в догляді за немовлям з самого його народження. Це ключовий етап у вибудовуванні майбутніх стосунків. Догляд за дитиною на ранній стадії дисциплінує вас і змінює ваші життєві пріоритети.

Майте на увазі: тати, які доглядають за новонародженими, налаштовуються на одну хвилю з ними, відбувається так зване глибоке занурення. До речі, чоловіки прекрасно справляються з тим, щоб втихомирити дитину серед ночі – заколисують, наспівують пісеньки! Не перетворюйтеся в квочку, але строго дотримуйтесь порад матері дитини або інших досвідчених наставників. І пишаєтеся своїми досягненнями. Навіть, якщо ви дуже зайняті роботою, використовуйте вихідні або відпустку, щоб приділити увагу дитині. Починаючи з дворічного віку малюка, запропонуйте матері залишати вас з дитиною на вихідні, і ви зрозумієте, що прекрасно справляєтеся зі своєю роллю.

2. Знайдіть час. Це найважливіше.Татусі, запам’ятайте: якщо протягом тижня ви проводите на роботі п’ятдесят п’ять-шістдесят годин, включаючи відрядження, ви просто не в змозі виконувати свої батьківські обов’язки. У ваших синів будуть проблеми в житті, і це неодмінно позначиться на вас. Татам необхідно приходити додому вчасно, щоб погратися з своїми дітьми. Робота в корпораціях і малому бізнесі стає ворогом сім’ї. Найчастіше тати вибирають більш низький заробіток, але зате мають можливість більше часу проводити в родині. Так що, коли наступного разу вам запропонують підвищення, яке потребує більш тривалого робочого дня і часті відрядження, серйозно подумайте над тим, щоб відповісти своєму босові: “Вибачте, але мої діти, перш за все”.
3. Не стримуйте емоцій.Обіймати сина, гратися з ним, грати в боротьбу не забороняється аж до його повноліття! Поєднуйте ці гучні ігри з більш спокійним проведенням часу: діти дуже сприйнятливі до розповідей, їм подобається просто сидіти поруч з батьком, співати або грати. Говоріть своїм дітям про те, які вони розумні, красиві, творчі (хваліть їх часто і щиро). Якщо ваші батьки не були такими відкритими в прояві почуттів, вам доведеться вчитися цьому.

Деякі чоловіки побоюються, що прояв ласки щодо сина зробить його “блакитним”. Це зовсім не так. Більш того, вірно зворотне. Багато геїв і бісексуалів, з якими мені доводилося розмовляти, визнають, що саме брак батьківської ласки частково пояснює їх потяг до чоловічої ніжності.

4. Більше веселощів.Радійте своїм дітям. Якщо ви проводите з ними час тільки з почуття провини або з обов’язку, це не принесе користі. Постарайтеся підшукати такі види діяльності, які подобаються вам обом. Позбавте дітей від “тягаря обов’язків”, але наполегливо закликайте їх до того, щоб вони допомагали по дому. Обмежте їх позашкільні заняття одним-двома видами спорту або іншою діяльностю, так щоб у них залишався час просто побути собою. Організуйте їх вільний час, щоб вони не тинялися безцільно, і присвятіть його прогулянкам, іграм, бесідам. Уникайте надмірного суперництва в іграх. Навчайте своїх дітей постійно, діліться з ними всім, що знаєте самі.
5. Не забувайте про дисципліну.Сьогодні багато батьків вибрали для себе роль “добреньких татусів”, залишивши всі важкі питання виховання на своїх половин. Але ми все-таки радимо чоловікам брати участь в ухваленні рішень, стежити за тим, як дитина робить домашні завдання і виконує роботу по дому. Встановіть норми дисципліни – спокійно, але твердо. Не вдавайтеся до рукоприкладства, хоча іноді і виникає спокуса дати по одному місцю. Наполягайте на повазі. Не робіть з себе маленького. Обов’язково вислухайте дитину і враховуйте її почуття і переживання. Обговорюйте з мамою дитини глобальні питання виховання: “Все нам вдається? Що потрібно змінити?”. Спільне виховання дитини дуже зближує батьків.

Пошуки об’єкта для наслідування

Хлопчик у віці від шести до чотирнадцяти років все ще обожнює свою матір і може багато чому навчитися у неї. Але його інтереси змінюються: його все більше тягне вчитися у чоловіка. Хлопчик розуміє, що дорослішає. І, щоб розвиток був повним, він повинен “завантажити в себе якомога більше даних” від чоловіка.

Матері залишається лише спокійно приймати це, зберігаючи теплоту і готовність надати підтримку. Завдання батька – поступово активізувати свою участь у вихованні. Якщо батька немає поруч, хлопчик починає шукати чоловіка в своєму оточенні – наприклад, в школі. Але сьогодні серед учителів все менше чоловіків, особливо в початковій школі, і це створює певну проблему.

Одинока мати

Тисячі років одиноким матерям доводилося виховувати хлопчиків самостійно. Немає ніякого сумніву в тому, що жінки можуть виховати гідних чоловіків, але – і це дуже велике «але» – ті жінки, з яким мені доводилося розмовляти, щоразу підкреслювали, що вони знаходили в своєму оточенні чоловіків, гідних наслідування, закликаючи на допомогу родичів, друзів, шкільних вчителів, спортивних тренерів, лідерів молодіжних організацій (вибираючи їх з великою обережністю, щоб уникнути ризику сексуальних домагань).

Коротше кажучи…

Поки хлопчик вчиться в початковій і середній школі, йому потрібно проводити більше часу з батьком і матір’ю, отримуючи від них допомогу, набуваючи від них життєвих знань і досвіду, насолоджуючись їх присутністю. З емоційної точки зору батько в цей період виходить на перший план. Хлопчик готовий вчитися у нього, прислухається до його слів. Як правило, він починає рівнятися на батька. Матері є від чого прийти в сказ!

Цей часовий проміжок – від шести до чотирнадцяти років – надає батькові ідеальну можливість вплинути на сина (і закласти в ньому основи чоловічого характеру). Це час, який потрібно витрачати з користю. Будь-які незначні справи йдуть на благо: і ігри на свіжому повітрі літніми вечорами; і прогулянки, супроводжувані розмовами “про життя” і розповідями про власне дитинство; і спільні заняття хобі або спортом. Саме в цей період в пам’ять вашого сина закладаються приємні спогади про дитинство, які будуть живити його все життя.

Не лякайтеся, якщо ваш син поводиться надто холоднокровно: напевно, такий стиль поведінки прийнятий в його школі. Проявіть наполегливість, і ви виявите, що під маскою удаваної байдужості ховається весела і грайлива дитина. Не втрачайте можливості провести з сином час, якщо він дійсно хоче побути з вами. Ближче до юності інтереси будуть затягувати його в навколишній світ. Все, що я можу, це закликати вас до наступного: не втрачайте свій шанс взяти участь в житті сина!

Чотирнадцять і старше: стаючи чоловіком

Приблизно у віці чотирнадцяти років починається нова стадія розвитку. Як правило, в цьому віці хлопчики помітно виростають, а в організмі відбувається різка зміна: рівень тестостерону підвищується майже на 800 відсотків!

Хоча все індивідуально, але в цьому віці у них є щось спільне: вони стають більш впертими, неспокійними, у них часто змінюється настрій. І не те, щоб вони змінювались в гірший бік, просто в них народжується нова особистість, а народження завжди передбачає боротьбу. Їм необхідно знайти відповіді на серйозні питання, зануритися в нові пригоди, поставити перед собою нові цілі, визначити пріоритети на майбутнє – а тим часом внутрішній годинник квапить їх жити.

Я вважаю, що саме в цьому віці ми більшою мірою втрачаємо контакт з дітьми. Так уже склалося, що ми пред’являємо до підлітків стандартний набір вимог: побільше старанності в школі, побільше роботи вдома. Але підлітку потрібно щось більше. Він і гормонально, і фізично рветься в дорослий світ, а ми хочемо затримати його в дитинстві ще років на п’ять-шість! Не дивно, що виникають проблеми.

А насправді потрібно підняти хлопчику дух – направити його азарт в творче русло, дати йому можливість розправити крила. Всі біди, які являються батькам у вигляді нічних кошмарів (підлітковий авантюризм, алкоголь, наркотики, кримінал), походять від того, що ми не знаходимо каналів для виплеску підліткової спраги слави і геройства. Хлопчики дивляться на дорослий світ і не бачать нічого, у що їм хотілося б вірити або брати участь. Навіть їх протест виявляється упакованим і пропонується як товар рекламодавцями і музичною індустрією.

Хлопцям хочеться прорватися туди, де чистіше і краще, але не бачать такого місця.

Як робили предки

У будь-якої цивілізації – від ескімосів до африканських племен, в усі часи і на всіх континентах хлопчики-підлітки отримували особливу увагу і турботу з боку всієї громади. Стародавні культури знали – а ми тільки ще починаємо цьому вчитися, – що батьки не можуть виховати хлопчиків-підлітків самостійно без допомоги інших дорослих, яким можна довіряти і які виявляють бажання брати участь в процесі виховання на довготерміновій основі.

Одна з причин такого підходу полягає в тому, що чотирнадцятилітні сини та їхні батьки доводять одне одного до сказу. Найчастіше батько здатний лише любити сина. Але любити і навчати вже не виходить. (Пам’ятаєте, як ваш батько вчив вас водінню машиною?) Чомусь двоє чоловіків неодмінно стикаються чолами, і це лише посилює проблему. Якщо ж хтось сторонній приходить на допомогу, батьки і сини стають набагато спокійнішими. (На цю тему навіть знято кілька фільмів – наприклад, “У пошуках Боббі Фішера” і “Поїздка за місто” з Албертом Фінні в головній ролі.)

Традиційно практикувалися два методи, які допомагали юнакові увійти в доросле життя. По-перше, підлітків брали під крило і наставляли на шлях істинний дорослі чоловіки, які могли навчити їх ремеслу. По-друге, на певних етапах наставництва старійшини роду або племені проводили посвяту юнаків у таїнства професії. Цей процес передбачав серйозні випробування, що мали на меті залучення хлопчиків до дорослого життя.

У сучасному світі

Сьогодні наставництво найчастіше відсутнє або існує в епізодичному вигляді. Самі наставники – спортивні тренери, родичі, вчителі, керівники – рідко розуміють свою роль і, як правило, виконують її погано. Наставництво, зазвичай, проводилося на робочому місці, в рамках програми оволодіння трудовими навичками і вдосконалення майстерності. Все це залишилося в минулому. Працюючи у вихідні в місцевому супермаркеті, юнак навряд чи зустріне там наставника.

Якщо немає наставника

Якщо поруч немає наставника, юнак може зіткнутися з безліччю проблем на своєму шляху в доросле життя. Він може вступити в марну боротьбу зі своїми батьками в спробах самоствердитися і відстояти власну незалежність. А може впасти в депресію і відокремитися. Дітям цього віку доводиться шукати відповіді на дуже складні питання – про секс, вибір кар’єри, про ставлення до наркотиків і алкоголю. Якщо мати та батько як і раніше приділяють дитині багато часу, живуть її інтересами, дитина охоче ділиться з ними своїми думками і сумнівами. Але іноді у підлітка виникає потреба поговорити і з іншими дорослими.

Молоді люди намагаються самі вибрати свій життєвий шлях. Вони можуть знайти свій інтерес в релігії, можуть загрузнути в інтернеті, захопитися музикою або спортом, серфінгом або роком. Якщо ми не зможемо організувати дітей за інтересами, вони самі створять свої угруповання. Але проблема в тому, що ці угруповання можуть стати лише спільнотою самотніх сердець і ніяких навичок, і знань діти в них не отримають. Багато хлоп’ячих компаній засновані лише на кволих зв’язках, а спільності інтересів і підтримки в них немає.

Найгірше, якщо ми кинемо підлітків напризволяще. Ось чому нам просто необхідні по-справжньому професійні вчителі, спортивні тренери, лідери скаутських організацій, молоді робітники – в загальному дорослі люди, зацікавлені в підростаючому поколінні. Нам потрібні люди, які можуть внести порядок в життя підлітків.

Сьогодні найбільш активні в процесі виховання матері, а участь татів в цьому процесі ще тільки відроджується. І поки ще в суспільстві залишається проблемою знайти хороших наставників.

Коротко про головне…

1. У період від народження до шести років хлопчикам необхідно багато уваги і ніжності, щоб вони навчилися любити.Розмовляючи з ними, навчаючи, ми допомагаємо їм увійти в цей світ. Як правило, краще за всіх з цією роллю справляється мати, хоча і роль батька у цьому процесі теж дуже важлива.
2. Приблизно у віці шести років хлопчик починає виявляти великий інтерес до всього чоловічого, і батько стає головним.Важливо, скільки часу і уваги він буде приділяти синові. Роль матері й раніше важлива, і вона не повинна віддалятися від сина лише тому, що він став старшим.
3. З чотирнадцяти років хлопчикам необхідні наставники – дорослі, які проявляють персональну турботу про них і допомагають поступово йти у великий світ.У давні цивілізації був прийнятий обряд посвячення, і наставництво було неодмінним атрибутом виховання.
4. Самотні матері можуть добре виховати хлопчика, але їм потрібно уважно підійти до питання вибору чоловіка в якості гідної моделі для наслідування.Крім того, одиноким матерям необхідно більше часу приділяти турботі про власне здоров’я (оскільки вони виконують роботу за двох).

Джерело: http://www.tutkatamka.com.ua/nathnennya/xlopchiki-ne-rostut-sami-po-sobi-3-vazhlivi-stadi%D1%97-rozvitku-sina/

 

 

 

21 заповідь Марії Монтессорі для батьків

Італійка Марія Монтессорі чудова вчителька, психолог, фізик, лікар. 70-ть років її ім’я було забуте у східній Європі і згадувалося лише в працях істориків педагогіки. А в той же час на Заході, в Америці, Азії відкривалися наукові інститути і академії, в яких вивчали і втілювали в життя антропологічні, дидактичні, педагогічні ідеї Марії Монтессорі, і мільйони дітей успішно навчалися в її школах.

Саме Монтессорі-школа занесена до Книги Гіннеса як найчисленніша. У ній навчається більше 22000 дітей, а знаходиться вона в Індії. Кажуть, що таку ж школу, але в Америці закінчила, наприклад, донька Білла Клінтона. Онуки і правнуки Льва Миколайовича Толстого, емігрували в різні країни світу, теж навчалися в Монтессорі-школах. У Нідерландах, Фінляндії та США дитячі сади і школи цього напряму включені в основний державний реєстр офіційних навчальних закладів.

Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей Марії Монтессорі для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:

1.Дітей вчить те, що їх оточує.

2.Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

3.Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

4.Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.

5.Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.

6.Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.

7.Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

8.Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.

9.Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.

10.Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.

11.Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.

12.Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

13.Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.

14.Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.

15.Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.

16.Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.

17.Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.

18.Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.

19.Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.

20.Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.

21.У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих.

16 порад батькам другокласників

Порада 1
Нагадати дитині, що домашні завдання потрібні для того,що закріпити те, що пояснював вчитель на уроці, інакше в довгострокову пам’ять знання не перейдуть.

Порада 2
Навичка виконання домашніх завдань без допомоги батьків не формується, такий закон засвоєння знань.
Як допомогти дитині у підготовці домашнього завдання:
– Перевірте чи правильно організоване робоче місце учня;
– Привчайте дитину вчасно сідати за уроки;
– Не дозволяйте учню занадто довго сидіти за робочим столом. Своєчасно влаштовуйте невеличкі перерви;
– Спочатку контролюйте чи всі уроки виконані. Будьте присутні, коли дитина виконує домашні завдання, підбадьорюйте, пояснюйте, якщо учень щось не зрозумів або забув, але не замінюйте його діяльність своєю;

Порада 3
Якщо батьки не контролюють і не допомагають дитині виконувати домашні завдання, то учень може його не робити і не записувати.

Порада 4
Важливо спочатку перевіряти і співставляти те, що дитина записала в щоденник і те, що було реально задано – діти інколи не записують частину завдань.

Порада 5
Показувати дитині приклад організованості і зібраності.

Порада 6
Прийняти думку, що негативні оцінки в учбовому процесі неминучі, тому важливо не карати дитину, навпаки допомогти розібратися в проблемі.
Для успішного навчання важливо:
– Наскільки добре дитина розуміє зміст слів «неможна» і «треба»;
– Чи знайоме дитині почуття відповідальності;
– Чи організована дитина в найпростішому розумінні цього слова;

Порада 7
Не думати, що якщо мама і тато відмінно навчалися в школі, то їх дитина обов’язково буде відмінником – діти необов’язково повинні бути схожими на батьків.

Порада 8
Батьки мають пам’ятати, що в навчанні важливі не так оцінки, як реальні знання і вміння учня, його працездатність, відповідальність, потреба в отриманні нових знань. До того ж слід враховувати, що успішність в навчанні визначається багатьма факторами . Не останньою є віра батьків в можливості своєї дитини, а також їх спроможність надати реальну допомогу учню.

Порада 9
Якщо часто сварити дитину за «двійки» , може з’явитися шкільна тривога, яка дуже вплине на успішність. Навіть найрозумніша дитина може отримати низьку оцінку, якщо вона боїться, бо страх блокує пізнавальну діяльність.
Якщо дитина погано навчається, то:
– Вона втратила віру в свої сили;
– Боїться, що його спитають на уроці;
– Йому соромно відповідати перед учнями, перед вчителем;
– Дорослі ставлять завищені вимоги;

Порада 10
Не вимагати від дитини більше за її можливості на даний момент.
Що робити?
– Встановити точний діагноз (погіршення самопочуття, проблеми в родині …);
– Починати з найпростішого ( вселити почуття впевненості в своїх силах, пробудити інтерес до навчання);
– Підбирати цікаві завдання;
– Уникати нервозності і невиправданих конфліктів;
– Батькам слідкувати за собою, за своєю інтонацією під час занять, намагатися не підвищувати голос;
– Обов’язково відмічати перші успіхи дитини;
– Намагатися розвинути в дитині почуття гідності;

Порада 11
Важливо самим батькам спокійно ставитися до оцінок дитини і не вимагати від неї лише відмінних оцінок – якщо мама занадто сильно турбується за оцінки, то і у дитини з’являється страх не виправдати сподівання мами.

Порада 12
Важливо навчити дитину порівнювати свої досягнення із своїми попередніми, а не з досягненнями інших учнів.

Порада 13
Обов’язково хвалити за успіхи, створювати ситуації успіху, відмічати найменші досягнення. Придумайте штучні стимули у вигляді винагороди, які можна давати регулярно за невеликі досягнення у навчанні та поведінці.
Навчальна діяльність є спільною, розподіленою – від дорослого (вчителя, батьків) надходять завдання і стимули, а від школярів – активність у їх досягненні.

Порада 14
Дитина повинна бачити, що помилятися – це нормально, що помиляються мама і тато, бабусі і дідусі. Важливо вчасно і правильно виправити свою помилку.

Порада 15
Діти часто сприймають оцінку за роботу, як оцінку особистості, тому треба вчити розділяти : «Я хороший, але в роботі я припустився 20 помилок і тому отримав «2».

Порада 16
Важливо налаштовувати дитину : якщо вірити в успіх і старатися , то все обов’язково вийде.

Зробити перший крок у вихованні самостійності допоможе простий прийом – скласти розклад виконання домашніх завдань.
– Письмові завдання варто чергувати з усними.
– Бажано завдання виконувати в той день, коли його задали, що не забути вивчений матеріал. Завдання з читання (переказ, вірш напам’ять) та іноземну мову варто повторити кілька разів.
– Розподілити задані уроки рівномірно за днями тижня, щоб не було «то густо, то пусто».
– Інтенсивне виконання будь-якого уроку не повинно перевищувати 30 хвилин.

Бажаю гарних оцінок у новому навчальному році!!!

КОЛИ ЗАКРИВАЮТЬ КЛАС НА КАРАНТИН ПО ГРИПУ: СКІЛЬКИ ТРИВАЄ КАРАНТИН У ШКОЛІ

У зимові періоди року вірус грипу починає активну хід, в результаті якого може початися епідемія. У таких випадках в якості протиепідемічного заходу часто використовують карантин.

Карантин – це комплекс дій, що проводяться в центрі буйства інфекції для того, щоб інфекція не отримала подальшого поширення, всі хворі були ізольовані і отримали своєчасне лікування. Через високий рівень захворюваності можуть закрити ціле місто або конкретний його район на карантин. Коли закривають школу на карантин по грипу? У школах, дитячих садах чи інших навчальних закладах теж може бути оголошений карантин через перевищений числа заражених. Він може стосуватися як усієї школи або однієї групи її учнів.

Карантин у школі необхідний для того, щоб запобігти подальшому поширенню інфекції.

В ЯКИХ ВИПАДКАХ ОГОЛОШУЄТЬСЯ КАРАНТИН В ШКОЛІ?

Коли закривають клас на карантин по грипу, то керівник класу повинен продзвонити батьків кожного потенційно зараженого дитини. Коли число заражених перевищує 30% від усіх учнів в класі, клас ізолюється. Школа закривається, коли число заражених перевищує 20%.

Для проведення карантинних заходів можуть попросити довідку. Це потрібно для того, щоб був доказ того, що клас не був на заняттях з причини, а не просто так. Школа може закритися тільки при наявності потрібної кількості довідок. Інакше скасування занять не буде мати під собою законної основи. Уроки, які були проведені через пік захворюваності, не проводяться в рахунок наступних канікул.

Про карантин по грипу або ГРВІ в школі повинні бути повідомлені всі батьки. Зазвичай це відбувається само собою, але в іншому випадку про це можна дізнатися по телевізору – у випуску свіжих новин міста, в інтернеті – на сайті навчального закладу або на сайті органу місцевого самоврядування.
Про карантин оголошують заздалегідь за допомогою засобів масової інформації.

КОЛИ-ЗАКРИВАЮТЬ-КЛАС-НА-КАРАНТИН-ПО-ГРИПУ

У разі відсутності учня на навчальних заняттях протягом 10 днів

Постанова КМУ від 13 вересня 2017 р. N 684  «Про затвердження Порядку ведення обліку дітей шкільного віку та учнів»

ПОРЯДОК
ведення обліку дітей шкільного віку та учнів

п.13. У разі відсутності учнів, які не досягли повноліття, на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів підряд з невідомих або без поважних причин навчальний заклад невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та службі у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти.

Причини відсутності учня на навчальних заняттях підтверджуються відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров’я або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття) або учня (для повнолітніх учнів), що зберігаються в його особовій справі протягом поточного навчального року.

Правила відвідування занять.

Шкільна адміністрація (чи класний керівник) повинні бути попереджені про причини відсутності учнів (по можливості, у короткий термін).

Регулярне відвідування занять необхідне не тільки тому, що забезпечує успішний процес навчання, а й тому, що формує відповідальне ставлення до роботи, яке учень перенесе у своє доросле життя.

Поважні причини відсутності: хвороба, відвідування лікаря (підтверджується довідкою). По можливості слід уникати відвідування лікаря під час навчань.

Пропуски уроків з інших поважних причин ( до 2-х днів) – пояснення батьків на ім’я директора школи.

Дисциплінарні вимоги.

Від учнів школи вимагається самодисципліна, здійснення самоконтролю. Доброзичливе ставлення до оточуючих людей – основа доброї поведінки в школі. Кожен учень відповідає за свою поведінку й повинен поважати права інших людей.

Кожний безвідповідальний учинок зумовлює порушення дисциплінарних вимог буде мати такі наслідки:

– Повідомлення батьків і бесіда з ними.

– Запис зауваження чи попередження в щоденник.

– Виклик до директора чи його заступників.

Неможливо передбачити всі можливі порушення статуту. Перелік порушень, які потягнуть за собою серйозне дисциплінарне покарання:

– Зневажливе ставлення до старших і невиконання їхніх вимог.

– Порушення шкільного розпорядку й прав інших людей.

– Недбале ставлення до шкільного майна.

– Часті запізнення на заняття.

– Пропуск уроків без поважних причин.

– Крадіжки; агресивна поведінка, бійки, сварки, уживання брутальних слів, загроза фізичним насиллям.

– Уживання (наявність) тютюнових виробів, сірників, запальничок, наркотиків.

– Наявність вибухонебезпечних речовин, зброї.

ПАМ’ЯТКА « БАТЬКИ – ДІТИ – ЗАКОН»

ПАМ’ЯТКА «ДИТИНА НАСЛІДУЄ ПРИКЛАД БАТЬКІВ!»
Важливо, щоб батьки були для дітей особистим прикладом у дотриманні правил дорожнього руху. Тому дорослим, а особливо якщо поряд з вами знаходиться малюк, ніколи не слід ігнорувати важливі правила дорожнього руху:

Готуючись перейти дорогу
1. Зупиніться, огляньте проїжджу частину.
2. Розвивайте у дитини спостережливість за дорогою.
3. Підкреслюйте власні рухи: поворот голови для огляду дороги, зупинку для пропуску автомобілів.
4. Навчайте дитину вдивлятися вдалину, розрізняти машини, що наближаються.
5. Не стійте з дитиною на самому краї тротуару.
6. Зверніть увагу дитини на транспортний засіб, який готується до повороту, розкажіть про сигнали покажчиків повороту у машин.
7. Покажіть, як транспортний засіб зупиняється біля переходу, як він рухається по інерції.

Під час переходу проїжджої частини
1. Переходьте дорогу тільки по пішохідних переходах чи на перехрестях.
2. Рушайте лише на зелений сигнал, навіть якщо немає машин.
3. Виходячи на проїжджу частину, припиняйте розмови.
4. Не поспішайте і не біжіть, переходьте дорогу кроком.
5. Не виходьте на проїжджу частину з дитиною із-за транспорту чи кущів, заздалегідь не оглянувши вулицю.
6. Не поспішайте перейти дорогу, якщо на іншому боці побачили друзів, потрібний транспорт тощо.

Під час посадки та висадки із транспорту:
1. Виходьте попереду дитини, інакше вона може впасти або вибігти на проїжджу частину.
2. Підходьте для посадки до дверей тільки після повної зупинки транспорту.
3. Не сідайте в транспорт у останній момент — може затиснути дверима.
4. Привчіть дитину бути уважною в зоні зупинки транспорту — це небезпечне місце, інші пасажири можуть виштовхнути дитину на дорогу.

ПАМ’ЯТКА-«-БАТЬКИ-–-ДІТИ-–-ЗАКОН»

Сімейні правила поведінки в Інтернеті 1

Сімейні правила поведінки в Інтернеті

Інтернет дає безмежні можливості для розвитку й розваг. Проте окрім цих позитивних аспектів є багато негативних. Природно, що відповідальні батьки хочуть, аби користування мережею було безпечним для дитини. Забезпечити це доволі просто, якщо знати кілька важливих речей.

Головне — встановити правила сімейного користування Інтернетом, визначте їхню важливість для безпеки. Наголосіть, що дитина має ділитися з вами всім, що її турбує в Інтернеті.

Просувайтеся поступово, щоб створити максимальний захист. У першу чергу, обговоріть із дитиною прості сімейні правила онлайн-безпеки:

— Сімейна онлайн-безпека — відповідальність кожного. Важливо пояснити, що не можна розголошувати конфіденційну інформацію — фінансові справи, адреси мешкання й навчання, номери телефонів і банківських карток можуть дуже цікавити зловмисників. Також небажано розміщувати сімейні фотографії на публічних сайтах і форумах.

— В онлайні потрібно поводитися, як у реальному житті. Поясніть дитині, що в Інтернеті теж потрібно бути ввічливим, не ображати інших, бути законослухняним, з повагою ставитися до людей та до авторських прав — незаконне копіювання й розповсюдження матеріалів вважається крадіжкою.

— Віртуальний співрозмовник може видавати себе за іншого. Не варто довіряти незнайомцям, повідомляти їм особисту інформацію і, тим паче, бачитися з ними без відома батьків.

— Віртуальний світ може коштувати реальних грошей. Потрібно знати, що в онлайн-сервісах вартість SMS може, наприклад, вказуватися без податків. Якщо є певні сумніви, варто звернутися до батьків, які допоможуть розібратися, скільки насправді коштує SMS і чи так уже необхідно її надсилати.

— Питати поради можна й потрібно. Наголосіть, що коли дитині щось в Інтернеті незрозуміло, хвилює чи здається загрозливим, якщо дитина хоче завантажити якусь інформацію чи встановити програму, завжди потрібно поговорити з батьками. Навчіть дитину перевіряти інформацію у мережі за допомогою додаткових запитів і звернення до перевірених джерел.

Як бачите, все доволі просто. Дослухавшись до цих порад, ви суттєво збільшите безпеку користування Інтернетом вашою дитиною, не позбавляючи її позитивних аспектів перебування у мережі.

Навчайте дитину бути відвертою та довіряти вам, адже це може стати запорукою її безпеки у віртуальному світі. Розкажіть дітям про безпеку в Інтернеті!

Діти і підлітки у соціальних мережах

Віртуальний простір став для дітей паралельною реальністю, де вони спілкуються з друзями, знаходять нових, діляться інтересами та підлягають безкінечному потоку захопливої інформації. Ідеальним місцем для спілкування стали соціальні мережі, новини з яких так часто з круглими очима від захоплення переказує ваша дитина.

У процесі розвитку дітям і підлітками життєво необхідно підтримувати спілкування з оточуючим світом: однолітками, наставниками, родиною. А наскільки цікаво і захоплююче створювати в одній із соціальних мереж свій профіль, з фотографіями та описами, які хочуть саме вони! Таким чином дитина творить свій власний простір спілкування. У ньому вона може стати такою, як себе уявляє і такою, як хоче бути.

Крім того, соціальні мережі — найлегший спосіб вийти на контакт з будь-якою людиною. Наприклад, якщо вашій дитині сподобався хтось з сусіднього класу, але заговорити першою вона не наважилась би, то написати листа, або просто додати в друзі — легко. Це не вимагає грандіозних зусиль над собою і відкриває перспективи для подальшого спілкування.

Та досить часто перебування у соціальній мережі захоплює маленьку людину настільки, що переключити її на виконання домашнього завдання або привернути увагу на себе батькам досить складно. Крім того, їм не завжди відомо, з ким саме спілкується їхня дитина. Адже трапляються випадки, коли замість «друга-однолітка», якого ніхто ніколи не бачив вживу, ховається злочинець або особа з порушенням психіки.

Family-rules-of-conduct-on-the-Internet

Як швидко вивчити таблицю множення

Однією з базових речей, яку вчать діти в початковій школі, є таблиця множення. Зазвичай її заучують механічно. От тільки не всім дітям зубріння дається легко, для деяких заучування таблиці множення стає справжньою проблемою.

Для деяких дітей заучування таблиці множення труднощів не представляє – в цьому віці механічна пам’ять добре розвинена, це потім вона поступово почне слабшати. Але от тим школярам, у яких переважає образна і емоційна пам’ять, заучування таблиці множення часом дається нелегко. Як допомогти їм швидко вивчити таблицю множення?

Спочатку запропонуйте дитині самій намалювати таблицю множення. Не потрібно роздруковувати її з комп’ютера, нехай малюк сам намалює її за зразком. Таблиця повинна бути яскравою, барвистою. Вчитися за такою яскравою таблицею дитині буде приємніше, ніж за нудною стандартною. А коли таблиця буде намальована, можна приступати до навчання.

Насправді, таблиця тільки з вигляду здається неосяжною, окремі її рядки та стовпці можна запам’ятати дуже легко. Для початку розберіться з множенням на одиницю: тут і запам’ятовувати нічого, адже число, помножене на одиницю, дорівнює самому собі. Потім можна сміливо закреслювати стовпчик і рядок з множенням на десять: достатньо пояснити, що до отриманого числа потрібно приписати нуль.

І ось таблиця вже скоротилася на 20 прикладів і стала не такою страшною. Тепер можна швидко вивчити таблицю множення на два – зазвичай вона не представляє для дитини складнощів, адже множити на два досить легко: достатньо просто скласти число з самим собою, а складати числа діти в цьому віці вже вміють непогано.Тепер можна переходити до множення на 5. Тут важливо звернути увагу на те, що результат завжди буде закінчуватися на п’ятірку (якщо множимо число непарне) або на нуль (якщо воно парне). А першими цифрами результату починаючи з множення на двійку будуть по черзі дві одиниці, дві двійки, дві трійки, дві четвірки і лише в кінці – одна п’ятірка.

Досить швидко зазвичай вивчається і діагональ чисел, помножених на самих себе. Те, що два помножити на два – чотири, знають усі. Приклади типу 5 * 5 = 25 і 6 * 6 = 36 теж запам’ятовуються досить легко, адже вони римуються. Головне, щоб дитина по аналогії не завчив, що 7 * 7 = 47, тут важливо запам’ятати число 49.

Бачите – прикладів вже залишилося значно менше, ніж було спочатку. Половина справи зроблена. Тепер залишилося вивчити множення на 3, 4, 6, 7, 8 і 9. Тут теж можна обійтися без механічного зазубрювання: спробуйте вивчити таблицю множення в ігровій формі. Можна, скажімо, зробити картки. На половині карток написати приклади, на другій половині – відповіді, а дитина нехай до прикладів підбирає відповіді.

Можна придумати з кожним прикладом віршик. Скажімо, «сім на шість – сорок два, у дворі росте трава». Нехай навіть віршики будуть здаватися дурними, але багатьом дітям вони допомагають запам’ятати таблицю множення. Звичайно, все залежить від дитини – є й такі, кому всю таблицю завчити простіше, ніж один віршик. Так що якщо дитині якийсь метод «не підійшов», не потрібно її примушувати, шукайте інші.

Якщо у дитини добре розвинене образне мислення, можна запропонувати їй зробити асоціацію до кожної цифри з якимось персонажем або предметом. Нехай дитина намалює їх, а потім на кожний приклад множення можна разом з ним придумати історію і замалювати її. Дітям з живою уявою такий метод може допомогти швидко вивчити таблицю множення.

Не забувайте повторювати з дитиною вивчені приклади, тільки не треба просити його напам’ять розповісти, скажімо, таблицю множення на 3. У такому випадку дитина може просто «проторохкотіти» її механічно, не вдумуючись в те, що говорить. А коли вона зіткнеться з цим при вирішенні задач, то може відразу і не згадати, скільки буде тричі сім.

Найкраще час від часу (на прогулянці, по дорозі в школу) задавайте малюку задачки на множення. Скажімо, було семеро друзів, кожен з’їв по три цукерки. Скільки цукерок з’їли друзі? Тренуватися треба регулярно, щодня, поки дитина чітко все не запам’ятає.

Якщо вашій дитині не дається таблиця множення – це не значить, що вона дурний. Просто традиційно її заучують механічно, а такий метод підходить не всім дітям. Спробуйте допомогти дитині, використовуючи перераховані вище методи або придумавши свої, незвичайні і оригінальні.

Корисні сайти для батьків

Батькам дітей з аутизмом

Аутизм www.autism.ru

На сайті представлені матеріали про діагностику та лікування аутизму, поради психолога, повнотекстові матеріали з проблем раннього дитячого аутизму.

Дитячий аутизм http://autist-ru.narod.ru

Сайт для батьків дітей з аутизмом. Містить інформацію про причини аутизму, методи лікування, навчання дітей з цим діагнозом. Є можливість публікації статей про аутизм всіма бажаючими.

“Сонячне коло”: громадська асоціація підтримки осіб з аутизмом  http://sunnycircle.ho.ua

Аутизм – хвороба ХХІ століття http://autist.narod.ru

На сайті представлена інформація для батьків дітей, що страждають на аутизм: тексти законодавчих актів, статті з російської та зарубіжної преси, бібліотека аутизму, програми, методики, відомості про медикаментозне лікування, адреси закладів, де можуть надати реальну допомогу.

Логопед-дефектолог Ірина Шептун www.defektolog.org.ua

Проводить заняття для дітей з аутизмом, затримкою розвитку мовлення, синдромом Дауна в Києві. Основна спеціалізація –ранній дитячий аутизм.

Аутизм http://autism.com.ua

На сайті розміщено інформацію з питань діагностики і терапії аутизму, є невелика бібліотека, відомості про центри корекції та розвитку, навчальні заклади та інші організації, що надають допомогу аутичним дітям (в основному, Україна).

Аутизм: шлях до одужання www.autismwebsite.ru

Інформація про сучасні методики лікування та навчання дітей при аутизмі та інших неврологічних розладах. Статті, форум.

Аутизм в Україні www.autism.in.ua

Інформація про аутизм, діагностику, терапію, соціальну реабілітацію людей з аутизмом, про організації, що надають допомогу дітям з аутизмом в Україні.

Синдром Аспергера www.aspergers.ru

Useful-Sites-for-Parents